Джеймс Бірнс – Державний секретар і політичний суперник Гаррі Трумена.

Анотація

Стаття присвячена одному з державних секретарів Сполучених Штатів Америки Джеймсу Бірнсу, людині, яка мала різнобарвну кар’єрну історію в політичному житті США. Автор надає історіографічний аналіз робіт, присвячених життю та діяльності американського політика, певний наголос робиться на мемуарах Дж. Бірнса та Г. Трумена – ключових осіб цього дослідження. Методологічною базою стали методи системного аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний та описовий методи. Також застосовувався принцип історизму, який дав змогу розглянути явище, яке ми вивчаємо, у процесі його розвитку, і, як результат, дало можливість застосувати метод періодизації, зокрема виділити два етапи у розвитку політичних стосунків між президентом та його державним секретарем. У статті зазначається, що на початковому етапі свого президентства Г. Трумен більшою мірою спирався на поради Дж. Бірнса, оскільки свого часу останній був наставником Г. Трумена в Сенаті США. Зокрема, Дж. Бірнс надав невідому Г. Трумену інформацію щодо проєкту з виготовлення атомної бомби і був одним з ініціаторів бомбардування Японії. Призначивши Дж. Бірнса державним секретарем, Г. Трумен сигналізував про наступництво політики Ф. Рузвельта і отримав біля себе «очевидця» Ялтинських угод та інформатора щодо подальших дій. А тому Дж. Бірнс, відіграючи головну роль на Потсдамській, Паризькій мирних конференціях і розуміючи свій статус «очевидця», майже не звертав уваги на експертів з державного департаменту, а також ігнорував Г. Трумена і сам формував зовнішній курс країни. Згодом стало зрозумілим, що Г. Трумен почав займати більш жорству позицію на світовій арені (особливо у відносинах з СРСР), водночас Дж. Бірнс намагався йти на певні поступки (особливо в тих же відносинах з СРСР). Таке протиставлення врешті-решт дало свої плоди: політична дистанція між ними збільшувалася, а особистісні зв’язки слабшали. Поступово відносини між цими двома людьми ставали напруженими, особливо коли Г. Трумен відчув, що Дж. Бірнс намагався самостійно визначити зовнішню політику та інформувати президента тільки після цього. Одним із перших випадків розбіжностей була Московська конференція у грудні 1945 р., яка стала початком кінця кар’єри державного секретаря. Г. Трумен максимально відсторонив Дж. Бірнса від проведення зовнішньополітичного курсу країни і в січні 1947 р. офіційно прийняв його відставку.