Трансформація сміхової культури в умовах радянської пропаганди.
Ключові слова:
сміхова культура, радянська пропаганда, сатира, періодична преса, плакатАнотація
Стаття простежує трансформаційний процес елементів сміхової культури в умовах пропаганди СРСР. Досягненню мети сприяли принципи історизму, об’єктивності, а також системний і комплексний підходи. Автором розкрито сутність терміну «сміхова культура», що запропонував М. Бахтін, проаналізовано подальші дослідження цього явища. Показано, що сміхова культура в тоталітарній державі перетворюється у так званий офіційний гумор або сміхову культуру пропаганди та стає інструментом правлячої партії. Акцентується увага на сатирі як найвдалішій формі сміхової культури для влади. Доведено, що більшовики приділяли багато уваги керованому розвитку сатиричних жанрів у різноманітних ЗМІ держави та розуміли ефект від них. У статті наведено витяги з партійних документів, які доводять тиск тоталітарної держави на свободу слова в СРСР. Результати дослідження можна використовувати для подальшого вивчення особли- востей радянської пропаганди, а також при викладанні курсів «Історія України», «Історія СРСР», спецкурсів, пов’язаних з вітчизняною історією.Посилання
Балина Л. Философские основания анализа смеховой культуры / Л. Балина // Теория и экология разума: материалы Всеросс. науч.-практ. конф. «Язык культуры и культура языка». – Тюмень: Вектор Бук, 2001. – Вып. 9. – С. 97–100.
Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. Бахтин. – М.: Худож. лит., 1990. – 543 с.
Бірюков М. Карикатура, шарж, комікс як різновиди газетно-журнальної графіки / М. Бірюков // Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченка. – 2010. – № 7. – Ч. І. – С. 29–36.
Борев Ю. Комическое или о том, как смех казнит несовершенство мира, очищает и обновляет человека и утверждает радость бытия / Ю. Борев. – М., 1970. – 269 с.
Дмитриев А. Социология политического юмора: Очерки / А. Дмитриев. – М.: «Российская политическая энциклопедия», 1998. – 332 с.
Ефимов Б. Десять десятилетий о том, что видел, пережил, запомнил / Б. Ефимов. – М.: Вагриус, 2000. – 639 с.
Ефимов Б. Основы понимания карикатуры / Б. Ефимов. – М., 1961. – 72 с.
Комаров С. А. Памфлет и фельетон: к вопросу о сатирической направленности жанров [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.levlivshits.org/ index.php/materials/annotations/reading-2012/460-maket-12.html
Москин Д. Краткая энциклопедия карикатуры / Д. Москин. – Петрозаводск, 2000. – 208 с.
О партийной и советской печати, радиовещании и телевидении: сб. документов и материалов / сост. Л. Климова. – М.: Мысль, 1972. – 635 с.
Родс Э. Пропаганда. Плакаты, карикатуры и кинофильмы Второй мировой войны 1939–1945 / Э. Родс. – М.: Эксмо, 2008. – 312 с.
Столяр М. Советская смеховая культура / М. Столяр. – К.: Стилос, 2011. – 304 с.
Стыкалин С. Сатирическая печать / С. Стыкалин, И. Кременская. – М.: Госполитиздат, 1963. – 484 с. 14. Стяжкіна О. Сміхова культура України другої половини ХХ століття: освоєння жіночого образу / О. Стяжкіна // Етнічна історія народів Європи. – 2001. – Вип. 10. – С. 21–29.
Тертычный А. Жанры периодической печати / А. Тертычный. – М.: Аспект Пресс, 2011. – 320 с.
Шліхта Н. Історія радянського суспільства / Н. Шліхта. – Харків: Акта, 2015. – 252 с.
Lauchlan I. Laughter in the Dark: Humour under Stalin / I. Lauchlan // Le Rire Europeen. – Presses Universitaires De Perpignan, 2010. – P. 257–274.
