Досвід виживання жінок в Акмолінському таборі для дружин зрадників Батьківщини (на основі его свідчень).

Анотація

Основним завданням автора є спроба показати специфічність повсякдення жінок-увя’знених Акмолінського табору для дружин «зрадників Батьківщини», закцентувавши увагу на способах виживання арештанток і на формах подолань горя в таборі. В основі методологічної бази дослідження – загальнонаукові принципи аналізу та синтезу, метод критичного аналізу джерел, методологія повсякденної історії, а також методика роботи з ego-документами. У пропонованій статті дослідником було використано антропоцентричний підхід, згідно з яким центральним об’єктом вивчення є людина, а також гендерний підхід для аналізу власне жіночого виміру повсякденного життя в таборах.

Акмолінський табір відрізнявся не лише від виправно-трудових таборів системи ГУЛАГу, але й від собі подібних. Жінки мали там свою систему цінностей та по-іншому намагалися вижити за колючим дротом. Витримати своє засудження їм допомогала щоденна праця та віра в майбутнє, найголовніше – у якнайскоріше звільнення. Аби пережити горе від втрати родини, своїх близьких, жінкам допомагала творчість та дружба між собою.

Результати та висновки аналізованої проблеми в подальшому можуть бути використані для порівняння повсякденного життя жінок у різний період існування виправно-трудової системи, стануть корисними для глибшого аналізу таборового досвіду українок. Загалом розширення та подальший аналіз названої теми є важливим для формування в Україні історичної пам’яті та подолання тоталітарного минулого.