Метаморфози аграрної еліти українських губерній на зламі ХІХ–ХХ ст.

Анотація

Модернізаційні процеси, що активізувалися у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., не оминули тогочасну аграрну еліту українських губерній, репрезентовану, передусім, землевласниками дворянського походження. Стаття має на меті проаналізувати перетворення, яких вона зазнавала під впливом нових умов економічного та соціального життя на зламі двох століть. Підмурок дослідження становить концепція модернізації. Автор спирається на принципи наукової об’єктивності та історизму, послуговується історико-порівняльним, історико-типологічним, історико-генетичним, статистичним методами. За основу розвідки взяті статистичні, діловодні, публіцистичні, особового походження джерела.

Дослідження дозволило акцентувати увагу на карколомних перетвореннях, яких зазнавала аграрна еліта, репрезентована до середини ХІХ ст. дворянами, внаслідок скасування кріпацтва, аграрної кризи кінця ХІХ ст., селянського руху на початку ХХ ст., Столипінської реформи, Першої світової війни. Найочевиднішими зрушеннями були швидке скорочення дворянського землеволодіння, поповнення аграрної еліти «новими» землевласниками, підприємницька переорієнтація частини поміщиків. Новим умовам відповідала професіоналізація управління господарством, застосування нових технологій у сільському господарстві, розвиток промислового підприємництва, активна доброчинність, захист своїх прав через об’єднання у представницькі організації. Показано, що в означений період аграрна еліта рухалася від привілейованого стану до класу аграріїв-підприємців, які мусили орієнтуватися в умовах вільної конкуренції та реагувати на запити суспільства, але перетворення перервали революційні 1917–1921 рр., наприкінці яких аграрна еліта була ліквідована. Перспективи дослідження пов’язані з опрацюванням наративних джерел щодо подолання криз аграрної еліти.