Соціалістична Ліга Нового Сходу (Прага, 1925–1929(30)) як одна зі спроб виправлення помилок Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних домовленостей.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2079-1828.2019.1.16Ключові слова:
Версальсько-Вашингтонська система міжнародних домовленостей, українська політична еміграція, міжвоєнна ЧСР, есериАнотація
Соціалістична Ліга Нового Сходу (СЛНС) – політична організація, що функціонувала у Празі протягом 1925-х – 1929(30)-х рр., завдячуючи зусилля, насамперед українських, російських і білоруських соціалістів. Її поява була спричинена намаганням розв’язати болюче «національне питання» на Сході Європи за умови вже розіграної «західноукраїнської політичної карти». Діяльність Соціалістичної Ліги в 1925–1929(30) рр. на світових (політичній та історичній) аренах повчальна для нинішніх істориків і політологів декількома вагомими моментами. По-перше, її поява була фактично головним соціалістичним імперативом – прагненням повалення окупаційного комуністичного режиму в Україні, домаганням української незалежності та соборності, а також співпрацею з соціалістичними та демократичними осередками української та інших національних еміграцій окупованих більшовиками країн. По-друге, діяльність Соціалістичної Ліги продемонструвала, що практично вперше представники російської демократії (насамперед есери-черновці, а також представники деяких інших російських політичних сил відмовилися від шовіністичної ідеї «єдиної та неподільної») зробили зустрічний крок до порозуміння й погодились на створення союзу з представниками неросійських демократичних еліт. По-третє, факт співпраці з російськими демократами українських, білоруських, вірменських та єврейських соціалістів свідчив про відсутність у останніх штучної русофобії, невизнання і несприйняття Росії та росіян загалом.Посилання
Реєнт О. П., Лисенко О. Є. Українське питання в період Першої та Другої світових воєн: спроба порівняльного аналізу. URL: http://history.org.ua/ JournALL/histname/26/2.pdf (дата звернення: 14.02.2017).
Сацыялістычная Ліга Новага Ўсходу: Энцыклапедыя гісторыі Беларусі у 6 т. / рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) [і інш.]. Мінск. Ін-т гісторыі НАН Беларусі, 2003. Т. 6, кн. 2. С. 343–344.
Зубко О. Соціалістична Ліга Нового Сходу: українська інтерпретація питання. Вісник Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. НТШ-Схід. Донецьк, 2004. Т. 5. С. 106–114.
Зубко О. Записки о Социалистической Лиге Нового Востока. Наука и школа. М.: Изд. Московского государственного педагогического университета, 2008. № 1. С. 70–71.
Зубко О. Рижский мирный договор глазами белорусской политической эмиграции. Геополитические трансформации в Восточной Европе между двумя мировыми войнами. (К 90-летию подписания Рижского мирного договора): сборник материалов междунар. научн.-практ. конф.; Брест, 17–18 марта 2011 г. / Брест. гос. ун-т имени А. С. Пушкина; редкол.: М. Э. Чесновский (гл. ред. [и др.]. Брест: БрГУ, 2011. С. 267–272.
Зубко О. Белорусские эсеры. URL: http://www.istpravda.ru/bel/research/9889 (дата звернення: 31.05.2016).
Сухобокова О. Празька група УПРС та створення Соціалістичної Ліги Нового Сходу. Східноєвропейський історичний вісник. Вип. 6. Дрогобич, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2018. С. 133–139. DOI: https://doi.org/10.24919/2519-058x.6.123766
Томек М. «Микита Шаповал і Соціалістична Ліга Ново Сходу: призабутий епізод з історії української еміграції». Програма Міжнародної конференції україністів у Празі «Україна як культурний та історичний наратив (мова, історія, література). 24–26 листопада 2017 р., Прага (Карловий університет). URL: https://www.ff.cuni.cz/wp-content/uploads/2017/11/Konference-ukrajinist% C5%AF_17_program.pdf (дата звернення: 13.12.2018)
Сосинский А. Мой дед эсер В. М. Чернов. Судьбы демократического социализма в России: сб. материалов конф. / Научн.-информ. и просвет. Центр «Мемориал», Постоянно действующий семинар «Левые в России: история и современность», Фонд Розы Люксембург. Фил. В РФ; отв. ред. К. Н. Морозов; сост. К. Н. Морозов, А. Ю. Суслов. Москва: Издательство им. Сабашниковых, 2014. С. 256–263.
ЦДАВО України. (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України в м. Києві). Ф. 3562. Оп. 1. Спр. 100.