Школа гірничих десятників імені В. О. Вагнера як приклад успішно реалізованої освітньої ініціативи.

Анотація

У статті досліджується історія створення та навчальний процес у школі гірничих десятників ім. В. О. Вагнера, яка була відкрита 1909 р. за ініціативою З’їздів гірничопромисловців Півдня Росії (м. Харків), вуглепромисловців Області Війська Донського та власне В. О. Вагнера (гірничий інженер, почесний член Ради З’їздів гірничопромисловців Півдня Росії, начальник Південно-Східного гірничого управління Російської імперії). Цей навчальний заклад у статті розглядається як взірець приватної ініціативи у гірничотехнічній освіті, адже державні дії у цій царині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. відзначалися повільністю, організаційною й фінансовою обмеженістю. Приватна активність представницької корпорації та окремих підприємців показана в дослідженні як дія «груп інтересів», які, відповідно до корпоративістського підходу, є рушійними силами розвитку суспільства. Проведений аналіз роботи школи десятників ім. В. О. Вагнера засвідчив високий рівень підготовки спеціалістів, їхню затребуваність на виробництвах та популярність школи у робітничому середовищі. Тенденції розвитку, які відбувалися в професійній освіті на початку ХХ ст., можуть бути використані і в нинішніх умовах. Результативним буде підвищення кваліфікації персоналу на провідних промислових об’єктах сучасної України, безпосереднє ознайомлення робітників з новітніми технологіями, впровадженими у виробництво. Вивчення подібних прикладів організації навчальних закладів на підприємствах дозволить відродити українські традиції бізнесу, мотивувати сучасних промисловців і підприємців опікуватися рівнем професіоналізму своїх працівників, постійно його підвищуючи. Звернення до історії школи гірничих десятників ім. В. О. Вагнера цінне своїм позитивним результатом: фахово складеними навчальними програмами, вдало організованим навчальним процесом, поєднаним із практикою, та загальним належним рівнем підготовки випускників.