Українська політична еміграція в міжвоєнній Чехословаччині (1921–1939). Світ захоплень й уподобань її представників.

Анотація

Хобі – це життєве захоплення людини (тимчасове, або постійне), яким їй хочеться займатись, не шкодуючи часу та сил; захоплення, що, фактично, розповідає про те, до чого людина має потяг, які в людини проблеми цієї миті. Світ захоплень та уподобань у ретроспективі – одна зі складових історії повсякденності, завданням якої є намагання осмислити буденний рівень життя суспільства. Історія повсякденності методологічно – це, фактично, поєднання методів макроісторії та мікроісторії. Методологія історії повсякденності підпорядкована головному завданню: вивчити все те, що оточує людину, життєвий світ, та як людина соціалізується у цьому світі, впливає на нього, вносячи певні корективи в матеріальний рівень буття та в систему зв’язків й стосунків з іншими людьми. Отже, історик повсякденності вчитується у тексти, використовує нові засоби, щоб розкрити те, що ховається за прямими висловлюваннями, розшифровує прихований смисл; аналізує правила й способи прочитання історичного тексту тієї аудиторії, якій він призначався, і багато іншого. Відбиття хобі як еміграційного повсякдення має свої нюанси: по-перше, ця сторона дійсності дуже широка та всеосяжна; по-друге, у історика, який реконструює хобі в ретроспективі, часто відсутні джерела як такі, або, навпаки, цих джерел надто багато, і вони стосуються не тільки хобі. З огляду на такі обставини, фахової літератури з окресленої тематики небагато.

Хобі як частину повсякденного життя українського емігранта в міжвоєнній Чехословаччині можна умовно розподілити на декілька груп: інтелектуально-естетичні, тілесномануальні, накопичувальні, ексцентричні, азартні, інформаційно-комунікативні. За часів еміграції основне призначення хобі полягало в тому, щоб проводити з користю вільний час, яка розумілася як моральне задоволення. Оскільки світ захоплень та уподобань представників української міжвоєнної політичної еміграції в ЧСР виступав своєрідною адаптивною антистресовою терапією, котра дозволяла виживати в умовах непростих життєвих реалій, людинознавча концепція історичних досліджень набуває все більшої популярності, завдяки спрямуванню вектора руху гуманітарного знання у бік зняття заборони та усунення кліше з цілої низки суспільнозначущих тем.